Привіт усім. У мене зараз дуже складний період, почуваюсь жахливо. Не можу зрозуміти поведінку одного хлопця. Хто він мені я й сама не знаю. Щось мабуть типу френдзони. Насамперед, він мій одногрупник. Вся наша група знайомилась в інтернеті, створивши конференцію. Ми з ним з самого початку були не в найкращих відносинах, так як він справив враження дурноватого хама. З часом все змінювалось і побачивши його, я змінила свою думку. Він мало того, що був красивий, він був не хам. Ми живемо в одному гуртожитку. В перший день ми всі святкували 1 вересня, ви можливо будете мене осуджувати, але я вперше в житті добряче напилась. Суть не в цьому, він не відходив від мене ні на крок. Більше того, я досі пам"ятаю те, як він ніс мене на руках до ліжка. Це було дуже приємно, я розуміла, що він хороший. Цим часом він, мабуть не міг розібратись, хто йому я. Він приділяв увагу і мені, і моїй одногрупниці. Мене це злило, але коли я побачила, що він більше часу проводить з нею, я змирилась і навіть почала помагати їй. ( хоча мене бісило те, що вона знала, що він мені сподобався). В них не було нічого серйозного, вони раз цілувались, і це більше було схоже на дружбу. Одного разу, я мала залишитись в кімнаті сама. В той день, він весь час сидів у мене, ми багато говорили, він назвав мене "найкращою подругою". Це якось мене відштовхнуло від симпатії, і я почала вірити в нашу дружбу. Ми спали на одному ліжку, ми всю ніч дурачились, ми кусали один одного, ми мучили один одного, нічого особливого. Для мене ця ніч була дуже незвичною і разом з тим незабутньою. Буквально через тиждень у мене було безсоння і я подзвонила до Андрія ( одногрупник, друг, якому довіряю) і пішла до нього в кімнату. Андрій жив з Олегом. Коли я сіла на ліжко, попросивши обох, говорити зі мною всю ніч, Олег зразу дав натяк на те щоб я лягнула (очевидно,він не бачив Андрія), я лягнула. Ми справді почали говорити на будь-які теми. Потім я почала згадувати, як ми дурачились з Олегом і як він не давав мені спати. Я почала драпати його спину, бо знала, що він цього не любить. Він почав робити теж саме, на що я відповіла "Мені ітак подобається" і засміялась з нього. Я була впевнена, що він припинить, бо суть була в тому щоб ми розізлили один одного, він продовжував. І через якийсь час, наші губи справді, зовсім нечайно стикнулись і він поцілував мене, дуже солодко і дуже ніжно. Після цього ми стали чужими людьми, ми практично зненавиділи один одного. Я от думаю, що перше враження було не помилковим, це справді егоцентричний хам. А щодо подружки-одногрупниці, то справді було встидно перед нею. Нещодавно, в нас було свято, і він знову мене поцілував. Я дуже хотіла сказати, що я його люблю. Хоча це насправді не так, тому я довший час сиділа і думала, чому я хотіла так сказати. Я зовсім не розумію його. Для чого він це робить? Нагадує про себе і знову йде